Досвід Латвії в євроінтеграції

21 вересня в Посольстві Латвії була проведена зустріч активу Молодіжної дипломатичної ініціативи і Надзвичайного та Повноважного Посла Латвії в Україні пана Атіса С’янітса. Була почата дискусія на тему досвіду Латвії в євроінтеграції, як корисний приклад для України. Також була обговорена наявна ситуація в нашій державі. 

2004 і 2007 роки були дуже серйозними для Латвії. Їх ще називають «хмарними роками». Це той період коли ніби все було стабільно і тут наглянула криза. Мильна бульбашка грошей надулась і потім лопнула.  Проте зібравшись силами ця держава змогла вийти з кризи.

Щодо Україні – то їй потрібно будувати нову державу. Наша країна багато в чому уже запізнилась. Коли є проблема, вона як зубний біль – можна дуже довго ходити і затягувати відвідування лікаря, та зубна біль сама-собою не пройде, і тому не варто затягувати, а в України приблизно так і трапилось.

Головним аспектом є те, що варто говорити про конкретні речі. Коли ми чуємо слово реформи, то зазвичай нічого специфічного під цим не розуміємо. Історія вже відклала безліч прикладів проведення реформ. Можна сказати, що існує певна інструкція реформ, а це саме досвід країн світу у цьому. Необов’язково придумати щось нове, а втілювати в життя вже те що напрацьовано роками у інших.

У нашої країни могутній потенціал, проте ми його просто втрачаємо, і треба схаменутись, оскільки завтра вже може бути пізно. Головне, щоб була побудована сильна держава. Ми дуже спізнились із основоположним реформами, котрі варто було провести ще на початку 90-х. Довгий час правила диктував популізм, а людям потрібні конкретні результати, щоб вони були впевнені що живуть в функціонуючій державі. Це є ключовим моментом. Все інше це лише пуста балаканина.

Україні і не обов’язково вступати в ЄС. Ця організація не є якоюсь магічною паличкою, котра одним магічним змахом все змінить на краще. Такі країни, як Норвегія і Швейцарія не вступають у ЄС, оскільки їм це не вигідно, і вони чітко визначили це для себе. Ми ж на противагу конкретно не можемо  визначить із своїми бажаннями.

Зараз постає питання проведення непопулярних рішень. Проблемою є те, що в Україні занадто часто проводяться вибори, і політичний маятник розхитується занадто сильно, тому немає певної стабільності у реформуванні. Наявність стабільної політичної верхівки дозволяє проводити виважені і послідовні позитивні зміни в країні. На сьогоднішній день немає прозорої системи розподілення грошей, що і є причиною відсутності останніх у казні для проведення реформ.

В Латвії підприємець чітко знає, що залежно від того скільки він віддасть державі, стільки він і отримає, в той час як в Україні такої чіткої схеми немає. Ніхто нічого не хоче змінювати оскільки люди одразу ж не розуміючи ґрунтовної необхідності такого реформування  будуть мітингувати і протестувати. І Європа тут нічим не допоможе, якщо наша країна сама не зробить цього.

Люди завжди будуть виступати проти тих хто робить краще. І політикам потрібно жертвувати своїм рейтингом і ціною своєї кар’єри покращувати життя людям.  Населення завжди буде карати тих хто хоче допомогти і не забуде цього.

Коли Латвія вступила в ЄС вона стикнулась із проблемою відкритих кордонів. Почався процес посиленої міграції. Багато хто виїхав в Європу, а країні завжди потрібні робочі руки. Латвія в цьому плані досягла ефективного результату досягнувши ротації кадрів.

В України є великий розумовий потенціал, проте зараз спостерігається процес його відтоку. Якщо сьогодні цим не зайнятись, то вже завтра його не повернути. Розумним людям просто не буде чим зайнятись, і якщо держава не буде опікуватись забезпеченням їх роботою. Людей потрібно зацікавити в тому, щоб вони залишились в країні, їх варто втримати, щоб вони просто не залишили Україну. Державі варто на пряму стимулювати індустрію, і займатися підтримкою повного циклу цього виробництва, починаючи від навчання кадрів і до готової продукції.

Сільське господарство є високоефективною галуззю, наявність10 % усього чорнозему Землі на території України повинно повністю використовуватись. До цього ще додається факт відсутності робочих рук для обробки цієї землі. Окрім цього дуже складно почати свою справу в сфері сільського господарства, у зв’язку з проблемою кредитів. Відсоткові ставки в Україні значно вищі ніж в Європі, проте це викликано закономірним процесом інфляції.

В Україні варто розкручувати клубочок проблем. Чим дальше йти по цій дорозі, тим більше буде її зустрічатися. Є люди котрі розуміють, що якщо ми нічого не будемо робити, то в цієї країни не залишиться шансу. Найпростіший шлях це просто втекти з країни, проте ще є надія на молодь, котра хоче і може змінити все на краще.

Існують проблеми в безлічі галузях. Та все ще не пізно змінити. Всі країни світу конкурують за інвестиції, і криза багато що в цьому скоригувала.

ЄС це великий набір законодавства, що допомагає реформувати країну, і ця організація ще не готова сказати Україні, що вона хоча б кандидат на вступ. Криза підірвала багато країн, тому на сьогоднішній день такі заяви варто робити зважено.     
Автор: Святослав Мариняк