4 жовтня в Дипломатичній академії за підтримки Фонду Віктора Пінчука була проведена зустріч президента США Біла Клінтона із студентами. Формат був окреслений як лекція із ввідним словом президента, а згодом розпочалось обговорення у вигляді запитання-відповідь, в якому пан президент прийняв активну участь провівши певну дискусію із студентами. Зустріч розпочалась із вступного слова пана Віктора Пінчука, і згодом розмову розпочав пан Білл Клінтон. Дана публікація являється оглядом цієї лекції.
Студентам, котрі відвідали Дипломатичну академію випала унікальна можливість зустріти одного з найвидатніших лідерів світу. За 8 років його роботи на посаді президента США України завжди була в полі його уваги. Пан Білл Клінтон створив «Clinton Global Initiative Fund», котрий бере участь у обговорені актуальних проблем, наприклад зміна клімату та різні епідемії.
Однією з основних пристрастей пана Клінтона являється нове покоління, а саме його освіта. Він регулярно цікавиться молоддю та тим, як вона розвивається у світі. У нього існує певне правило – для того, щоб виростити патріотів своєї держави, потрібно поменше говорити про останню і побільше про світ, і саме тоді буде результат. За словами Віктора Пінчука зустріч з Біллом Клінтоном можна віднести до Топ-100 зустрічей кожного з присутніх в той день на лекції.
Лекція проходила у форматі запитання-відповідь, для більшої зацікавленості аудиторії.
В сучасному світі на нове місце виходять міжнародні організації та недержавні актори. Дипломатами сьогодні являються ті люди, котрі носять розуміння стратегії та просувають національні інтереси при цьому уникаючи війни.
ХХІ століття функціонує так, що кожна держава намагається просувати ідею своєї ідентичності. Ми усі залежні від того, що відбувається за кордоном, і одним з найважливіших аспектів сьогодення є інформація, котра зараз швидко рухається по Інтернету.
Коли Білл Клінтона став президентом у 1993 р. існувало лише 50 сайтів, а звичайний мобільний телефон важив більше двох кілограмів. Тепер ж усе кардинально змінилось за 17 років.
У світі існує 3 головних проблеми. Розпочнемо з того, що незалежність це добре. Та все ж усі країни взаємопов’язані, чи по іншому сказавши взаємозалежні. Фінансова криза розпочалась в США і розповсюдилась по усьому світу, починаючи від Північної Європи і до Китаю.
Сьогодні поширеним є явище тероризму і від нього страждає безліч країн. Терористична організація Аль-Каїда використовує Інтернет, як мережу комунікації своїх одиниць. Існує проблема безпеки.
Тому першою проблемою є нестабільність цього світу.
Другою проблемою є нерівність цього світу, як на державному рівні так і на міждержавному. Життя іде повним ходом і суспільство розвивається, та в певні точці своєї історії людство стало формувати нерівні умови своєї взаємодії.
Після кризи 1930х років виникла потреба існування держави, де економіка буде регулюватись ринковими відносинами повністю для стабілізації ситуації та уникнення нерівності. Та все ж остання почала зростати. Для деяких країн міжнародна система почала розвиватись занадто швидко. Фінансова система не була сформована до початку 2000х років. Спочатку повинна сформуватись фінансова система, далі торгова і згодом уже соціальна. І багато в чому є проблеми.
До кризи 90% усього прибутку США ішло 10% населення. І це проблема, оскільки в цей же час ½ населення світу живе на менше ніж 2$ в день, 2 мільярди – на 1$ в день, близько 1 мільярда не мають води, засобів санітарії та задоволення інших базових потреб, 1 з 4 помирає від СНІДу, малярії чи брудної води – 80% з них це діти до 5 років.
І це має відношення до кожного. Потрібно вміти лавірувати в світі, де у людей є проблеми навіть із базовими потребами.
Взяти для прикладу сучасну ситуацію з Гаїті. До фатального землетрусу 85% населення не мало забезпечення електрикою, а ½ населення жила на менше ніж 1$ в день. І на сьогодні багато держав намагаються допомогти, Гаїті стало центром дипломатичної уваги. А все тому що ми живемо в взаємозалежному світі.
Коли одна держава знаходиться в кризі чи у війні, вона стає природнім центром уваги її сусідів. Будь-яка трагедія такого рівня може призвести до значно гірших наслідків уже для сусідніх держав.
Для прикладу Бразилія має великі запаси лісів. Якщо людей тривожить ситуація із глобальним потеплінням – їх повинна тривожити ця країна. Бразилія намагається побудувати чудову розвинуту країну, і для цього їй потрібно докласти багато зусиль, при цьому не пере використати свої можливості і бережно ставитись до навколишнього середовища своєї країни. Якщо ж держава зійде з цієї наміченої дороги то це може призвести до занепаду і є небезпека до того, що ця держав стане центром наркотрафіку.
Третьою проблемою є глобальне потепління. Ніхто не хоче воювати через зміну клімату. Якщо розтане весь лід, то середня температура підвищиться. Це може перетворитись у проблему для Гольфстріму, котрий не зможе переносити теплі хвилі на північ і ми можливо опинимося на порозі нового льодовикового періоду, що прикрутить гайки багатьом економікам світ.
Світ стоїть перед проблемою прийняти спільну угоду щодо цього, а може бути вже пізно, та все ж деякі держави власними силами виходять із ситуації зміни клімату. Наприклад Китай та Індія будують власні станції сонячної енергії. Та проблема в тому, що все ж не існує єдиного дипломатичного вирішення.
З усього цього можна зробити висновок, що ми живемо в нестабільному, нерівному і небезпечному світі.
Дипломатія спрацьовує у 99 випадках зі 100, а не війна. Зміна клімату повинна поширити серед людей відчуття певної єдності.
Деякі люди стверджують, що єдиною причиною для об’єднання усіх необхідна загроза якоїсь чужоземної планети.
Дипломатія повинна просувати природні інтереси держав. Потрібно створити світ із спільними інтересами кожної. Правильна відповідь не завжди лежить на поверхні, та все ж правильний шлях завжди є очевидним.
Комментариев нет:
Отправить комментарий