Декiлька слiв про молодіжну політику

Я дотримуюся думки, що в даний момент необхідно розвивати галузь молодіжної політики, виховувати покоління майбутніх політиків і дипломатів. 

У державних верхах вже не раз наголошувалося на необхідності в молодих політичних лідерах. З огляду на сучасні тенденції і реалії розвитку цієї сфери можна визначити як найменш два підводнi брили:

 Перший – це небажання старшого покоління поступатися. Сьогодні багато політиків дотримуються консервативних поглядів і всіляко перешкоджають молодим, ініціативним лідерам, які прагнуть змін. Консерваторів легко можна зрозуміти – вони досягли свого, сидять на теплому місці, будь-які зміни сприймають як замах на свою сферу обов'язків, яку, між іншим, не всі й виконують. Я можу їх зрозуміти як особистостей, швидше як людей, рухомих інстинктами і жаданням влади, але я не можу ототожнювати їх з українцями та слугами народу. Дійсно, дурень той, хто не подбає про себе – треба ж бути реалістами та прагматиками, бо ідеалістів просто-напросто не пропускають нікуди. Але ніколи не варто забувати про тих, кому присягнув служити - народу. Тут входить в гру класичне макіавеллевское лицемірство, коли на словах людина ангел, а у справах - біс. Звичайно, політик – публічна особа, але про людей судять в першу чергу по справах.

Все це дуже негативно позначається на молоді, яка рветься у політику - це ламає її принципи та моральні устої. Опинившись у суспільстві консервативних, тремтячими за своє місце старих, молоді люди самі, з поваги чи страху, – приймають правила гри і самі не помічають як стають двійниками своїх начальників - застаріла система пожирає молодь, звертаючи її собі на службу так само як це було і 10 і 20 і 40 років тому.

Багато людей бажають змін, але проблема питання "треба щось робити" полягає в неможливості це "щось" робити. Навіть у випадку, якщо збираються кмiтливi молоді фахівці – аналітики, політологи, економісти і т.д. Навіть у випадку харизматичного і діяльного організатора все впирається в перешкоди, які виростають перед ініціативної молоддю у вигляді небажання адміністрації співпрацювати і її ж страху перед можливими конкурентами, на думку адміністрації, які мріють зайняти місця поточного керівництва. Керівництву ж невтямки, що крім особистої вигоди існує ще бажання зробити світ навколо себе краще, не альтруїзм, але близько до цього.

Другий камень. Що особисто мене дивує, так це аполітичність і безвідповідальність молоді. Молоді байдуже хто буде правити, більш того, дуже багато перспективні молоді люди бояться йти стежкою політика, навіть коли їм на неї вказують. Подібна аполітичність властива стабільним державам, де громадян все влаштовує, нажаль, поки що я не можу зарахувати Україну до політично-стабільних країн. Адже ще Уїнстон Леонард Спенсер Черчілль говорив, що молодь – це двигун нації, це ті люди, які через кілька десятків років займуть відповідальні пости і будуть вершити долю держави і світу. ДЕ ця молодь, спрагла вершити долі, де ті, хто хоче змінити країну на краще? Чому вони про себе не заявляють? Чи не здається всім вам, що діаманту у багнюці слід виблискувати хоч однією гранню щоб його помітили? Якщо людина на всю горлянку кричить "так, я активний та ініціативний" а на ділі лише вічно киває головою і не те, що не пропонує якихось проектів, а й халатно ставиться до реалізації поточних, то дивлячись на подібну ситуацію, залишається лише знизувати плечима і знову братися за пошуки активної молоді. Особисто я цікавлюся політичним і дипломатичним життям держави і, нажаль, помічаю, що молодь просто не зацікавлена в більшості своїй цією сферою, дотримуючись фаталістичні поглядів та розмірковуючи "як все погано". Щоб не було все так погано, кожен просто зобов'язаний зробити хочаб якийсь дієвий вклад, замість, до болі звиклого, словарного вкладу.

Це дуже сумний факт, що молодь не зацікавлена поліпшити стан своєї держави. У багатьох витає думка - вивчитися і поїхати за кордон. А який сенс? Добре там, де нас немає. Тому будемо жити там, де ми є. Carpe Diem - писав Горацій в однойменній поемі - "лови момент". Нам потрібно жити тут і зараз, створюючи потужний, економічно і політично стабільна держава, що може стати вагомим політичним полюсом на міжнародній арені.